Лесик Петро Якович (30.05.1981 - 10.05.2025)
Лесик Петро Якович народився 30 травня 1981 року в багатодітній родині в селі Гірки. Він змалку був прикладом доброти, порядності та працелюбства. Після закінчення Вирішальненської школи у 1997 році, чесно працював на рідній землі, в ІІ відділку ДПДГ «Вирішальне». Його там поважали — за спокійну вдачу, за віддану працю, за безвідмовну допомогу.
Але найбільше він запам’ятався як людина — добрий син, щирий брат, люблячий дядько, вірний товариш. Його щирість і готовність завжди прийти на допомогу згадуватимуть усі, хто мав щастя бути поруч. Він не був байдужим — ні до чужого горя, ні до долі України.
І коли настав час захистити свою землю, Петро Якович не залишився осторонь. Він став у стрій заради нас, заради нашого майбутнього. І віддав найдорожче — своє життя.
Загинув 10 травня 2025 року…
Сьогодні ми сумуємо, бо втратили. Але водночас — ми дякуємо. За відвагу. За силу. За приклад. За захист. За той світлий слід, який він залишив у наших серцях.
Щирі співчуття родині Петра Яковича.
Нехай Господь дарує Царство Небесне Захиснику , Пам’ять про нього житиме вічно. Його подвиг не буде забутий. Його ім’я — серед імен героїв, які написали нову історію нашої країни кров’ю та мужністю.
Вічна слава герою!
Слава Україні!
Поховали Героя на кладовищі в с.Перевалівка...
Лесик Петро Якович народився 30 травня 1981 року в багатодітній родині в селі Гірки. Він змалку був прикладом доброти, порядності та працелюбства. Після закінчення Вирішальненської школи у 1997 році, чесно працював на рідній землі, в ІІ відділку ДПДГ «Вирішальне». Його там поважали — за спокійну вдачу, за віддану працю, за безвідмовну допомогу.
Але найбільше він запам’ятався як людина — добрий син, щирий брат, люблячий дядько, вірний товариш. Його щирість і готовність завжди прийти на допомогу згадуватимуть усі, хто мав щастя бути поруч. Він не був байдужим — ні до чужого горя, ні до долі України.
І коли настав час захистити свою землю, Петро Якович не залишився осторонь. Він став у стрій заради нас, заради нашого майбутнього. І віддав найдорожче — своє життя.
Загинув 10 травня 2025 року…
Сьогодні ми сумуємо, бо втратили. Але водночас — ми дякуємо. За відвагу. За силу. За приклад. За захист. За той світлий слід, який він залишив у наших серцях.
Щирі співчуття родині Петра Яковича.
Нехай Господь дарує Царство Небесне Захиснику , Пам’ять про нього житиме вічно. Його подвиг не буде забутий. Його ім’я — серед імен героїв, які написали нову історію нашої країни кров’ю та мужністю.
Вічна слава герою!
Слава Україні!
Поховали Героя на кладовищі в с.Перевалівка...
