Зберігання насіння від збирання до використання
Зберігання насіння від збирання до використання
Кінцевим етапом у виробництві посівного матеріалу є підготовка та зберігання насіння ярих куль-тур, насіння перехідних та страхових фондів. Збереження якості насіння, від збирання до посіву , є одним із найважливіших завдань, що постають перед виробниками посівного матеріалу.
Високі врожаї можна отримувати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенційні можливості. Тому насіння до посіву необхідно зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і оптимального режиму зберігання. Процес зберігання насіння починається вже під час збирання, продовжується під час транспортування на токи і завершується післязбиральною обробкою: сушінням, очищенням, сортуванням та закладанням у попередньо підготовлені та продезінфіковані складські приміщення до посіву.
Основною умовою збереження схожості насіння є засипка на зберігання сухого насіння з вологістю нижче критичного порогу. При низькому вмісту вологи вона знаходиться у зв’язаному стані – утри-мується колоїдами білків та вуглеводів. При підвищенні вологості в насінні з’являється вільна воло-га і всі життєві процеси в ньому різко активуються. Рівень вологості, при якому з’являється вільна волога і називається критичною вологістю. Величина критичної вологості не однакова у різних культур . Так у більшості зернових, а також у злакових трав критична вологість насіння знаходить-ся у межах від 14 до 15 %, у зернових бобових культур від 15 до 16 %. Жири не утримують вологу, тому у насінні олійних культур критична вологість більш низька, наприклад у соняшника вона скла-дає всього 7-9 %. Підвищена вологість небезпечна тим, що різко підвищує активність гідролітичних і дихальних ферментів і визиває різке зростання інтенсивності дихання. В процесі дихання насіння виділяє вуглекислий газ, воду і тепло. Температура в насипі ще більше підвищується, починається активна фізіологічна діяльність, зерно бубнявіє, розвиваються хвороби. За підвищеної вологості і температури починають швидко розвиватись мікроорганізми, в тому числі і найбільш небезпечні для зберігання насіння – плісняві грибки. В результаті цих процесів знижується або повністю втра-чається схожість.
Збереження насіннєвого матеріалу погіршується через його неоднорідність, так як недозріле, трав-моване та щупле зерно має підвищену інтенсивність дихання. У травмованого насіння полегшуєть-ся повітряний обмін з зовнішнім середовищем і також підвищується інтенсивність дихання. Таким чином стійке зберігання передбачає зниження до мінімуму газообмін в насінні та виключення можливості активного розвитку мікроорганізмів.
У насіннєсховищах насіння може зберігатись насипом, упакованим у мішки, в контейнерах. При зберіганні насіння насипом висота зерна не повинна перевищувати 2 м для зернових та зернобо-бових культур, 1,5 м – для олійних. Відповідно до вимог ДСТУ 2240-93, насіння упаковане в мішки необхідно розміщувати на піддонах та складати в штабелі на відстані від підлоги не менше 15 см, від стін і між штабелями – 70 см. До кожного штабелю має бути вільний доступ. Кожну партію на-сіння забезпечують штабельним ярликом. Усі партії добазового та базового насіння незалежно від призначення, а також партії сертифікованого насіння першої генерації, призначеного для реаліза-ції підлягають обов’язковому пакуванню та маркуванню. Партії сертифікованого насіння нижчих генерацій, які призначені для реалізації допускається зберігати без пакування (у засіках, буртах), але з обов’язковим маркуванням.
Під час зберігання насіння в осінньо – зимовий період необхідно провітрювати насіннєсховища . Перевіряти вологість насіння не менш ніж два рази на місяць, контролювати температуру за допо-могою термоштанг і термощупів у різних точках насипу 2– 3 рази на місяць. А свіжозібраного – один раз на тиждень перші три місяці. Найоптимальнішою для зберігання насіння є температура у сховищах менше +10˚ С, при якій зберігається низька активність дихання зерна, практично не роз-виваються мікроорганізми та шкідники, виключається процес самозігрівання.
Під час зберігання систематично здійснюють органолептичний контроль (запах, колір). Білявий, сі-руватий колір насіння – наслідок самозігрівання. Затхлий запах з’являється у разі зберігання насін-ня у вологому приміщенні, цвілий запах з’являється від активної діяльності в зерновій масі шкідли-вої мікрофлори , що свідчить про підвищену вологість і можливі осередки самозігрівання.
В процесі зберігання насіння можуть пошкоджувати комірні шкідники : довгоносики, молі, борош-ноїди, зерновий точильник а також мишоподібні гризуни. У системі захисту насіння від шкідників основу складають профілактика та дотримання санітарного режиму.
Таким чином, з метою збереження посівних якостей насіння, спеціалісти відділу контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Головного управління Держпродспоживслужби в Пол-тавській області радять здійснювати систематичні спостереження за його вологістю, температу-рою, кольором, запахом , зараженістю шкідниками, схожістю, ін.
Валентина Залізняк, відділ насінництва, розсадництва та якості зерна Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області.
