ЧОМУ ? НАВІЩО? Пропонуємо ознайомитися з анотаціями про назви вулиць, які планується змінити!

Дата: 15.05.2023 10:44

Кількість переглядів: 104

Вулиця Рокосовського

• Костянтин Костянтинович Рокосовський - маршал СРСР, член Російської Комуністичної Партії (б) з березня 1919 року. Член ВЦВК у 1936 році. Кандидат у члени ЦК КПРС з 1961 року, депутат Верховної ради СРСР 5-7 скликань.

Вулиця Уляни Громової

• Уляна Громова - діячка ВЛКСМ, учасниця «Молодої гвардії» (молодіжної комсомольської підпільної організації), яка діяла у Сорокиному (тоді Краснодон) Луганська область у період німецько- радянської війни. Організацію міфологізовано російським письменником О. Фадєєвим у романі «Молода гвардія». Його було написано на особисте замовлення Сталіна до 30-річчя Жовтневого перевороту. Особливих масштабів міфологізація набула у терористичних ДНР/ЛНР. Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни». Топоніми на честь Громової були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Вулиця Павлова та провулок Павлова

• Іван Павлов - російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини у 1904 році «За роботу з фізіології травлення».

Вулиця Дунаєвського

• Ісаак Дунаєвський - радянський композитор, депутат Верховної Ради РРФСР 1-го скликання. Автор музики до пісні «Моя Москва» («Дорогая моя столица»), що стала 1995 року офіційним гімном Москви- столиці держави-агресора та музики до пісні «Эх, хорошо в стране советской жить!». Пісні Дунаєвського використовуються російськими окупантами для ідеологічної обробки населення України. Доречно увічнювати пам'ять українських композиторів.

Вулиця Чкалова

• Валерій Чкалов - російський радянський льотчик. Уродженець Росії, з с. Васильово Горьковської області. Топоніми на честь Чкалова були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Вулиця Кошового

• Олег Кошовий – діяч ВЛКСМ. Ніяк не пов'язаний з історією громади. Один з учасників підпільної організації «Молода гвардія», що існувала в місті Краснодон (нині Сорокине) Луганської області під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Літературний герой, створений О. Фадєєвим у романі «Молода гвардія», написаного на замовлення Сталіна (до 30-річчя Жовтневого перевороту). Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни». Топоніми на честь Олега Кошового були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Вулиця Комарова

• Володимир Комаров - російський радянський космонавт, уродженець Москви, льотчик-космонавт СРСР, загинув під час посадки космічного корабля «Союз-1». Член Комуністичної партії Радянського союзу з 1952 року. Почесним громадянин міста Калуга (Росія). Ніяк не пов'язаний з історією громади. Топоніми на честь Комарова були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Доречно увічнювати пам'ять українців, які зробили великий внесок у освоєння людством космосу.

Вулиця Зої Космодем’янської

• Відповідно до пп. «є» п. 4 частини 1 ст. 1 Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», символікою комунорежиму є назви вулиць, провулків, у яких використані імена осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю компартії (крім назв, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури). Відповідно до Експертної оцінки Інституту історії України НАН, та Українського інституту національної пам’яті підпадають під обмеження, визначені згаданим Законом об’єкти топоніміки, названі на честь Космодем’янської Зої Анатоліївни (1923–1941) – радянської диверсантки, діячки Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ), партизанки загону, що діяв по завданню Західного фронту на Можайському напрямку, схоплена в с. Петріщево (Рузький район Московської області). Входить до комуністичного пантеону «Великої вітчизняної війни». Вулиця у селі Вирішальне має бути перейменована, оскільки вказана комсомолка не має відношення до історії України, не пов’язана з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури. Детальніше на офіційній сторінці Полтавського офісу УІНП https://poltava.to/project/7381/

Провулок Суворова

• Олександр Суворов має негативну репутацію в історії України, Польщі та національних меншин півдня нашої держави. Як зазначається на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті, у 1768‒1769 роках російський полководець Суворов був безпосереднім учасником жорстокого придушення Коліївщини ‒ козацько-селянського повстання в Правобережній Україні. Під керівництвом Суворова 1778 року відбулася насильницька депортація з Криму до тодішньої Азовської губернії Російської імперії понад 30 тис. кримських християн (греків і вірмен), внаслідок якої загинуло близько половини переселенців. Суворов причетний до винищення частини ногайців ‒ народу, який у XVIII ст. населяв землі Північного Причорномор’я – території південних областей сучасної України. У 1794 р. очолюваний Суворовим російський каральний корпус жорстоко придушив польське визвольне повстання на чолі з Тадеушем Костюшком. Російською православною церквою порушено питання про канонізацію цього полководця. Ініціатива у зарахуванні Олександра Суворова до лику святих РПЦ належить російському бізнесмену Костянтину Малафєєву та його оточенню – громадським рухам «Царьград» та «Двуглавий Орєл». Саме цей російський бізнесмен є одним із головних організаторів збройної агресії Російської Федерації проти України. Його начальником охорони був російський терорист І. Стрєлков-Гіркін. Телеканал, який належить К. Малафєєву, «Царьград.ТВ», не лише просуває О. Суворова у російські святі, а ще й є одним з головних російських рупорів антиукраїнської пропаганди. У сучасній російській ідеології постаті О. Суворова відведено одне з ключових місць, зокрема – у військово-історичному аспекті. У 2014 році цей воєначальник був визнаний найбільш видатним полководцем Росії. Його ім’я на території Російської Федерації та Республіки Білорусь носять: десятки військових училищ та спеціальних шкіл з посиленою військовою підготовкою; сотні площ та вулиць у різних населених пунктах; низка військових об’єктів, військових частин Російської Федерації. Поза цим, чимало військових частин збройних сил Російської Федерації нагороджені орденами Суворова, і зберегли їх у своїх назвах. 23 травня 2022 року Міністр оборони (війни) РФ Шойгу запропонував визнати Суворова святим.

Вулиця Лермонтова

• Михайло Лермонтов—російський поет і прозаїк. У поетичній формі возвеличував російські загарбання, у яких він сам і брав участь. Наприклад, у вірші «Измаил-бей» возвеличує імперські загарбання Росії на Кавказі і пропонує черкесам, яких саме поневолювали росіяни, змиритися з цим і стати хоч рабом, але рабом царя Всесвіту. Будучи юнкером написав агресивну поему «Уланша» https://bit.ly/3ffrTo6 , в якій описав групове зґвалтування дівчини своїми колегами по службі-солдатами і офіцерами російської імператорської армії. Детальніше тут https://bit.ly/3SvTgZw

Вулиця Лялі Убийвовк

• Ляля Убийвовк - діячка ленінського комсомолу під час 2 світової війни. Топоніми на її честь використовувалися для комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності.

Вулиця Бірюзова

• Сергій Бірюзов - російський комуністичний радянський військовий діяч. Народився у Разянській області Росії, член ЦК КПСС у 1961-1964 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 3-го скликання. Депутат Верховної ради СРСР 2-го, 4—6-го скликань. 15 вересня 1922 року добровільно вступив до Червоної армії. З 1922 по 1923 рік — курсант 48-х піхотно-кулеметних курсів (Ростов) і 10-х Владикавказьких курсів РСЧА. У жовтні 1923 року переведений як один з кращих курсантів в Москву в Об'єднану Військову школу імені ВЦВК, яку закінчив в 1926 році. Член ВКП (більшовиків) з 1926 року.

Вулиця Некрасова

• Микола Некрасов - російський поет, письменник, публіцист. Ніяк не пов'язаний з історією громади.

Вулиця Леонова

• Олексій Леонов - російський радянський космонавт, уродженець Західно-Сибірського краю росії.

Вулиця Нахімова

• Павло Нахімов — флотоводець Російської імперії, адмірал, переможець у Синопській битві, один з організаторів та керівників оборони флотом Російської імперії Севастополя у 1854—1855 рр., учасник Кримської війни.

Вулиця Бобровського

• Бобровський Анатолій Олексійович14.02.1929, Москва— 20.08.2007)— радянський і російський кінорежисер і сценарист, актор. Заслужений діяч мистецтв Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (1976).

Провулок Курченко Н.

• Надія Курченко, російська радянська бортпровідниця, яка намагалася запобігти викраденню рейсу 244 «Аерофлоту» СРСР. Стосунку до історії України і зокрема Сенчанської громади не має.

Провулок  Філатова

• Сергій Олександрович Філатов, уродженець Москви, народився 10 липня 1936 року, державний, політичний і громадський діяч, Президент російського некомерційного Фонду соціально-економічних та інтелектуальних програм.

Вулиця Першотравнева, 1 Травня, 9 травня, провулок Першотравневий

• Об’єкти топоніміки, названі на честь 1-го травня є яскравим втіленням радянської практики ідеологічної номінації, пов’язаної з масовими комемораціями Міжнародного дня солідарності трудящих, що використовувалися для пропаганди комуністичного тоталітарного режиму.

Вулиця та провулок 337 Стрілецької Дивізії

• Об’єкти топоніміки, названі на честь військових частин армії СРСР використовувалися для пропаганди російського комуністичного режиму.

Вулиця Партизанська

• Згідно з рішеннями ЦК КПРС у СРСР такі топоніми виконували функцію звеличення червоних партизан, які брали участь в 1918-21 рр. у агресії більшовицької Росії проти Української Народної Республіки, а під час 2-ої Світової війни виконували диверсійні завдання Кремля проти УПА.

Вулиця та провулок М.П. Кирпоноса

• Перегляд ключових фактів із біографії Кирпоноса Михайла Петровича показує таке. У січні 1918 року, після демобілізації з лав російської армії, повернувся в рідні краї. На той час 3-м Універсалом УЦР 20 листопада 1917 року вже була проголошена Українська Народна Республіка. Однак подався до російських більшовицьких загонів, воював на Чернігівщині проти Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Згодом опинився в більшовицьких гібридних військах, замаскованих під українські (повний аналог сучасних маріонеткових «ЛНР/ДНР»). Надалі вже безпосередньо служив в «офіційних» формуваннях російської Червоної армії. Отже, М. Кирпонос свідомо й послідовно служив російському комуністичному агресору проти Української державності. Таких людей фактично і юридично називають колабораціоністами — зрадниками України. Він засуджується за це й законодавчо – як такий, що взяв активну участь у процесі «встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» (згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»). М. Кирпонос – активний комуніст, успішно робив військову кар’єру, в чому йому сильно допомагала абсолютна відданість сталінській політиці. Про вірність «генеральній лінії комуністичної партії» він сам писав в одній з автобіографій. Серед іншого, важливо відзначити його активну участь у реалізації такого комуністичного злочину як «Великий терор» — репресіях командних кадрів Червоної Армії в 1937—1938 роках. Під час агресії СРСР проти незалежної та демократичної Фінляндії М. Кирпонос командував 70-ою стрілецькою дивізією 7-ої армії загарбників. На початку березня 1940 року дивізія під його командуванням протягом 6-ти днів здійснила обхід Виборзького укріпленого району по льоду Фінської затоки і вибила фінів з укріплень на північному березі Виборзького затоки, перерізавши дорогу Виборг-Гельсінкі. За таку участь в загарбницькій війні відзначили званням Героя СРСР. Довідка окремим файлом додається. Детальніше на офіційній сторінці Полтавського офісу УІНП https://poltava.to/project/7385/

Вулиця Тупікова

• Василь Іванович Тупіков - російський, радянський військовий діяч СРСР, генерал-майор, уродженець російського міста Курськ, член КПРС з 1921 року, у Червоній Армії з 1922 року, начальник штабу Південно-західного фронту.

Вулиця Бурмистренка

• Бурмистенко Михайло Олексі́йович, уродженець Саратовської губернії Росії, комуністичний діяч часів СРСР: 2-й секретар ЦК КП (б)У (1938—1941), член Політбюро ЦК КП (б) У (січень 1938 — вересень 1941), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — вересень 1941), член ЦК КП(б)У (1938—1941) ; у часи сталінщини - перший голова ВР УРСР 1-го скликання (1938—1941). Член ЦК Всеросійської комуністичної партії більшовиків (1939—1941). Підпадає під дію декомунізаційного закону.

Вулиця Гагаріна

• Юрій Гагарін - російський радянський космонавт, уродженець Росії. Топоніми на честь Юрія Гагаріна були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Доречно увічнювати пам'ять українців, які зробили великий внесок у освоєння людством космосу.

Вулиця Пушкіна

• Олександр Пушкін (1799-1837) - російський письменник, який оспівував загарбницькі війни Російської імперії, заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Його ім’я нині російські окупанти використовують як ідеологічну зброю. Вірші «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України; «Херсон— полуденный край России»,— банер з цією цитатою розвішували російські окупанти у Херсоні. Пушкін-один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи. Топонім рекомендований до перейменування Центром стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України Детальніше https://bit.ly/3WkCuPc    https://bit.ly/3lMhi3V 

​​​​​​​

« повернутися